Довідка: державна установа Український інститут національної пам’яті включив Ватутіна до списку осіб, причетних до боротьби проти незалежності України.

Про Миколу Ватутіна

• у вересні 1920 року червоноармієць Ватутін воював проти залишків Української Повстанської армії Нестора Махно;
• у 1920-21 році боровся проти українських повстанців на Полтавщині;
• із 1921 року член партії більшовиків;
• у 1939 році командує Українським фронтом при вторгненні в Польщу, за що отримав Орден Леніна.

Найголовніше: форсування Дніпра і штурм німецьких фортифікацій на Букринському плацдармі (біля Києва) 1943 рік.

Радянське “геніальне” командування вирішило завалити німців трупами своїх. Тільки на одному цьому плацдармі “геніальний” полководець Ватутін “поклав” у землю, (скоріше у води Дніпра), 400 000 радянських солдат. (Втрати німців були 10-кратно менші).

Найбільшим злочином проти українського народу командування Червоної армії є те, що на “звільненій” від німців лівобережній Україні командири частин хапали всіх дітей 16-18 років і без зброї та навіть без військової форми погнали їх форсувати Дніпро на німецькі кулемети.
Кажуть, що німецькі кулеметники з розуму сходили від того, що весь час розстрілювали неозброєних людей у цивільному, але на місце одних вбитих, йшли шеренги нових.

Скільки з тих 400 000 убитих були ті українські хлопчики-цивільні, ніхто не знає, може, 50, може, 100 чи 150 тисяч.

Але це той злочин проти українців, за який (в тому числі) персонально відповідальний генерал Микола Ватутін.

Але, як кажуть, Бог все бачить.

На Волині 29 лютого 1944 року “червоний кат” отримав кульове поранення від українських партизанів УПА і через невдале лікування помер.

Катюзі по заслузі!

Ні пам’ятників, ні вулиць на честь цієї гниди в Україні не повинно бути.

Таким чином міська рада відмовила у наданні пільги на 6 приміщень Білоцерківській міській організації ветеранів, залишивши їм одне приміщення.

Протягом січня-лютого білоцерківські сокільці здійснили низку рейдів вищезгаданих осередках організації ветеранів. Як з’ясувалося, у Білій Церкві майже не лишилося ветеранів 2 світової війни. Та й ті, що лишилися, до цієї організації не відносяться. Приміщення використовувалися неефективно (працювали по 2-3 години на добу кілька разів на тиждень), а деякі взагалі були зачинені.

Також виявлено безліч комуністичної та радянської символіки, що порушує українське законодавство. Неодноразово приміщення використовувалися як штаби антиукраїнських організацій і партій.

Окрім того, вказана громадська організація виявилася не добросовісним орендарем, адже має великі борги перед містом.

За пропозицією секретаря міської ради, депутата від ВО «Свобода» Вадима Кошеля, є намір перевести до одного із найбільших приміщень, яке вивільнилося на вул. Ярослава Мудрого, Дитячу бібліотеку, адже книгозбірня зараз знаходиться в аварійному приміщені.

У Білій Церкві розгалужена бібліотечна система, тож активні люди похилого віку для проведення зустрічей та спілкування можуть користуватися їхніми приміщеннями, а також завітати до Територіального центру.

“Ми не тішимо себе сподіваннями, що місцева влада буде виконувати закон про декомунізацію. Головою топонімічної комісії Харкова є українофоб Геннадій Кернес, який усіляко затягує цей процес. Так ми ще довго ходитимемо вулицями, що носять назви катів українського народу. З топонімічних назв Харкова повинні зникнути імена таких постатей, а замість них з’явитися імена славетних синів України. У справі декомунізації рідного міста ми покладаємося лише на власні сили”, – наголосив керівник Харківського осередку ВГО “Сокіл” Вадим Поздняков.