Без підкупу та брехні, за перемогу української Nації, а не осточортілого олігархату.
Єдина рушійна сила в країні, яка здатна щось змінити-це українські націоналісти.

ДЕ СИЛА-ТАМ ВОЛЯ!

Відео можна переглянути за посиланням у ФБ https://www.facebook.com/258175668217972/posts/297308004304738/

До підготовки реконструкції долучились десятки людей, сам бій тривав близько 30 хвилин. 

Глядачі насолоджувались якісною театральною постановкою, діти були в захваті від пострілів гармат та дійсно казкової кінцівки-перемоги добра. По завершенню, всі бажаючі мали можливість зробити фото та поспілкуватися з акторами. Але недовго, адже відразу після реконструкції почала формуватися колона для смоскипного маршу пам‘яті героїв Крут.

До проведення лекції долучився голова ВГО «Сокіл», ветеран РУВ Юрій Черкашин («Чорнота»). Пам’ятаємо історію – будуємо майбутнє!

#СокілКиїв #Сокіл_Голосіїв #Лекція #Крути1918

Цього разу активісти Дарницького “Соколу” поспілкувались з дітьми 62 школи.

Учні активно брали участь в обговоренні і проявляли зацікавленість до історії своєї Батьківщини. 

Пам’ятаємо минуле – будуємо майбутнє!

#ВГОСокіл #СокілКиїв #СокілДарниця #лекції #Крути #де_сила_там_воля

З кінця ХІХ століття українці почали активно заселяти Далекий Схід, у тому числі землі навколо Китайсько-Східної залізниці і прикордонні території в Маньчжурії. В 1917 році українців в Приморському краї було 80% від всього населення, в Амурській області і Хабаровському краї – 60%.

Тоді український Далекий Схід почали називати Зеленим Клином.

Державотворення там тривало з 1918 року по 1922 рік.

Крайовий секретаріат Зеленого Клину (уряд) і Далекосхідна Рада активно боролися за створення незалежної української держави від озера Байкал і до Тихого океану. Було проголошено культурну Конституцію українців Далекого Сходу і Самостійну Українську Далекосхідну Республіку. В обласних містах (у тому числі і в Маньчжурії) були створені окружні ради, які відстоювали інтереси місцевих українців.

Проте, вже восени 1922 року, Далекий Схід перейшов під повний контроль більшовиків, почалися арешти лідерів українського національно-визвольного руху. Далекосхідна республіка була знищена, з встановленням в Примор’ї радянської влади всі українські організації були ліквідовані, їх керівники та активісти арештовані, а майно конфісковано. Репресії проти громадського руху показали населенню, що українство не вітається новою владою, ба більше – це просто небезпечно, якщо врахувати, що арештовувалися не тільки громадські діячі, але навіть вчителі українських шкіл. Десятки тисяч сімей, рятуючись від комуністичної диктатури, стали біженцями. Переселялися здебільшого у китайську Маньчжурію. Так у Цицикарі, Харбіні, Мукдені, Калгані, Нанкіні, Кантоні з’явилися нові квартали, заселені українцями.

Вже напередодні Другої Світової Війни українці будуть готові звільнитися з «тюрми народів», зорганізувавши ОУН-івське підпілля й створивши власні збройні сили, «Далекосхідну Січ»…

Нині більше 22-х українських етнічних земель поневолені різними державами. Й замість того, аби нагадувати про це нашим сусідам, ми виправдовуємося за залишки від Великої України.

УКРАЇНЦІ ПОВИННІ ЗНАТИ ПРАВДИВУ ІСТОРІЮ!

«100 років тому українська поступливість, політичні інтриги, поставили ідею існування Української державності під питання. Саме тоді в руках мілітаристів здійснився чин на майбутню Україну! Ми, молодь, завжди стоятимемо на цих засадах!» – керівник Північної округи ВГО «Сокіл» Ярослав Люти.

___________________________________
ДОЛУЧАЙСЯ ДО НАШИХ МЕРЕЖ
https://www.instagram.com/sokil.mkyiv/
https://t.me/Sokil_Kyiv

“Ми, націоналісти, – ідеалісти, а тим самим відкидаємо матеріалістичне розуміння життя. У світі не діє матерія, але дух. Все має своє призначення і свою місію, і не нам збагнути, чому це так є. Це, зрештою, зайве, бо тоді життя втратило б свою романтику. Ця вічна непевність, туга за чимось великим, це брак яких-небудь границь у поступі культури, це ті ірраціональні сили, які надають змисл життю одиниці, а теж і життю сильних народів. Ми мусимо вірити в призначення, що в нас лежить. Нинішній поступ не є твором “матерії”, але духа людини. І ніхто з людей не має права змінювати божого призначення. “У поті чола будеш їсти свій хліб”. І від того часу немає й не буде більше “раю на землі”, тільки війна, боротьба за існування. На перший погляд, це боротьба всіх проти всіх. Але в дійсності в тій боротьбі є ціль, якої ми самі може не вміємо пізнати. Людина, яка відтягується від тієї боротьби й проповідує пацифістичні кличі, є гнилим наростом на здоровому тілі. В природі не можна спинити боротьби, бо увесь світ побудований на законі руху-боротьби. Кожний здоровий нарід мусить з почуттям радісного фаталізму вести боротьбу за це все, що підшептує йому зов крови й до чого тягне його історичне призначення. Мусиш боротися, інакше згинеш.”