До дня пам’яті кіборгів. Вони вистояли, не вистояв бетон.

За фахом він електромонтажник, вже у 19 років пішов добровольцем.«Кіборг» Донецького аеропорту. Всі його знають під псевдом «Тактик». Він пройшов бойові дії в районі Пісків, Опитного, Водяного. З літа 2016-го року на службі в 1-му механізованому батальйоні 93-ї ОМБр. У складі бригади в 2016-2017 роках пройшов бойові дії під Кримським, Луганської області; у 2018-му році – під Волновахою, Донецької області. Зараз у званні молодшого сержанта і командира відділення продовжує військову службу в складі 93-ї бригади.

-Можеш розповісти як ти потрапив у ДАП?

-Як ми туди потрапили: здається, в Олега Івановича
попросили людей з підрозділу, бо там їх не вистачало. Він збирав добровольців, фільтрував людей, які хочуть, і які можуть туди їхати. І «Кум» визначив так, що першими поїхали з «Карпатської Січі» чотири людини. Спершу їхали «Музикант» і «Бізон», а цього разу поїхали ми вдвох з «Баріном».Виїхали і прибули ми туди 27 грудня. Поїхали дорогою зі сторони Водяного в сторону Донецька. Я не згадаю всього шляху, але пам’ятаю що ми години дві їхали і дуже замерзли, як цуцики. Було дуже холодно і мої ноги просто заніміли. Їхали «Камазом» і в кузові було дуже багато людей, як на одну машину. Вже на території Донецька ми зупинилися на «сепарському» блокпосту, який був під Путилівським мостом. Вони перевіряли, щоб було по-домовленості: по одному ріжку патронів з собою, і три порожніх. І щоб ні гранат, та нічого іншого не було.
Ми всі вийшли з машини, і біля нас ходили живі сєпари. Видно було, що це якась спецура. Навіть не сєпари, а кацапи. Командир їхній був якимось майором і розмовляв чисто з таким «маасковскім» акцентом. Плюс, у них було озброєння закамуфльоване під сезон. Звичайні піхотинці такого не роблять. І в одного був «Вінторєз» – безшумна снайперська гвинтівка. Вона була ще на озброєнні в СССР, зараз стоїть на озброєнні кацапів. Ця «снайперка» теж була закамуфльована і самі вони були в камуфляжі. Таку гвинтівку звичайний сєпар до рук не візьме, тому що в неї балістика кулі дуже складна і з неї вистрілити може не кожен.
Вони поводилися тихо, не вели пустих розмов. Крім них ще стояла купка сєпарів, 3-4 чоловіки. Вони намагалися вкрасти в одного з наших автомат. Але той виявився офіцером і швидко відібрав його назад. Він поставив його, попросив щоб за ним приглянули і допомагав вивантажувати речі, як мали перевірити. І коли він відвернувся, аби ще комусь допомогти, то один з сєпарів вхопив той автомат і пішов з ним. Офіцер наздогнав його. Сєпар був озброєний, він його ляснув по спині та розвернув за плече, і це серед інших сєпарів, які були зі зброєю. Сказав йому: «Ти куди поніс мій автомат?» Той: «Ето мой автомат». Офіцер йому: «Скажи серійний номер!» – на що той і замовк.Офіцер назвав серійний номер автомату і каже сєпару: «Повтори!». Сєпар не повторив. Наш забрав свій автомат і з матами пішов назад. Тобто він ще й принизив сепара перед своїми. Коли ми вже поїхали від блокпосту, позаду нашої машини почала їхати якась «беха». Виявилось, що вона була «сепарська» і супроводжувала нас, аби ми не звернули ні вліво, ні вправо. Щоб ми їхали прямо у аеропорт. Її дуло було націлене на наш «КамАЗ».

-Якою була обстановка?

-Донецький аеропорт – це був постійний близький контакт з противником, постійні активні дії. Щодо чисельності – наших було не надто багато. Якщо рахувати вогневі точки, то на крилі, яке ми тримали, їх було близько шести, враховуючи нашу. Але всі бігали на підсилення – хто куди встиг добігти. Наприклад, добіг ти до «Першої» точки, або ще кудись, приміром до «Ромео», там і залишався на підсиленні та підтримував вогнем. Я і «Барін» стояли на точці «Ромео». Були ще позиції, які називалися: «Йожики», «Перший», «Другий», «Дракони», «Тишина». На «Тишину» був інший вихід з підвалу, який не контролювався. І якщо не сказати вчасно пароль на певній сходинці, то можна було чергу крізь двері отримати. В час мого перебування там були зведені загони з різних підрозділів: Збройні Сили – це 93-я
ОМБр, 79-а ОАеМБр, 81-а ОАеМБр і 90-й ОАеМБ. Були ми – з «Карпатської Січі», один хлопець з «ОУН», інших – таке… одиниці. «Правий сектор» на той момент звідти вже вийшов. На той момент ми утримували весь новий термінал аеропорту, крім підвалу. Сепари тримали відповідно підвал і старий термінал. Хто був проти нас? Там було різне біосміття. Його було дуже багато. Крім кацапів приїжджих і місцевих були білоруси, якісь «чурки». Певно на штурм вони використовували саме цих кацапів. Знаємо, що регулярні кацапські війська ходили, а так більше було просто біосміття, яке хотіло «паваєвать «как дєди». Які чисто приїхали у Донецьк «подвіжувати».
Пам’ятаю, що якийсь один кричав: «Єсть тут бєларуси?». А у нас був один хлопець, у якого батько в Білорусі, і сам він чистокровний білорус, який приїхав в Україну. Він і каже: «Ну, є тут білоруси!» Той йому: «Брат, давай нє будєм в друг друга стрєлять!». Відповідь була: «Який я тобі на**й брат?!».
Якщо казати про те, чи часто ми саме бачили їх у повний зріст, то треба сказати що вони дуже не висовувались. Хіба що під час «перемир’їв», але і так – руку чи ногу можна було побачити. Бо було дуже близько і у всіх, так би мовити, була спокуса вистрелити. Тому вони теж дуже сильно не
висовувались. Хлопці розповідали, що коли наші з РПГ знищили прапор «Новоросії», який сєпари почепили на старому терміналі, і якийсь з них поліз його заново почепити, то хтось з наших випадково підбив його з «калаша». Казав, що він навіть не цілився, а так, «від понта» по сепару
вистрілив і «завалив» з двох пострілів. Але тут можуть бути неточності, бо я тільки прийшов тоді, коли хлопці вже розповідали цю байку.

-Яким було завершення твоєї ротації?

-Наприкінці ротації був початок незрозумілого обстрілу по терміналу. Стріляли з двох сторін: з однієї, казали що «танчики», з іншої – «рапіри». Це коли вони вже намагалися завалити аеропорт. Дата – приблизно 10-е січня. Через чотири дні приїхала ротація нас міняти. Було щось незрозуміле. Сепари тоді активізувалися, у них нові пости почали з’являтися. Вони знайшли ще один вхід у підвал. Один хлопець, який стояв на нашому ж посту казав: «Я чую, як вони там розмовляють». Думали що він після контузії розумом пішов, та насправді чує як в новому терміналі шепочуть. Та виявилось, що чув він розмови таки з підвалу. Через вентиляційні труби доносилося те, що вони шепочуть. Ну і туди, звісно, знову декілька гранат пішло…

Розмовляв друг «Професор»

#ДАП #Сокіл #ВГО_Сокіл #Донецьк #Донецький_аеропорт #АТО #війна#кіборги